soco

Серце спрагле все шукає
Ласки вічного Творця;
Без Христа воно блукає,
Мов без Пастиря вівця.

Боже мій! Ти бачиш, знаєш 
Душу стомлену мою…
І я знаю, Ти бажаєш
Благодать явить Свою.

Знаю я зі слів Писання–
Ти мене так полюбив,
Що для мене в день страждання
Сина Свого залишив.

Серце, сповнене подяки,
До хреста Твого несу,
Кров і ран глибоких знаки
В серці свято бережу!

Я б хотів, щоб вид страждання
В серце влив вогонь такий,
Щоб спалив мої вагання,
Всі спокуси і гріх мій;

Щоб любовʼю пломеніти
Міг до Тебе я сповна,
І, теплом Твоїм зігрітий,
Вірно йшов у небеса.