soco

Ось від Ісава втікає Яків – Вот от Исава бежит Иаков

Ось від Ісава втікає Яків
І до Лавана поспішно іде.
Ось із криниці знімає камінь,
Воду отарам Рахілі дає…

А любов раптово запалала
І своїм теплом два серця поєднала,
“О Рахіль, Рахіль, улюблена моя
Тебе кохатиму я все своє життя».

Ніби в тумані сім років пробігли,
Яків Лавану служив за Рахіль,
Та його труднощі знову настигли,
Підступ, неправда і зло звідусіль.

А любовь у серці не стихала,
Джерелом палким два серця обійняла
«О, Рахіль, Рахіль, улюблена моя,
Лиш тебе одну, одну кохаю я”.

Яків з Рахіллю долали з любов’ю
Всі перешкоди в своєму житті.
Хай будуть мужні й жених з молодою,
Стійко зуміють все перенести.

А любов в серцях нехай палає,
Джерелом живим хай б’є і не стихає
«О, коханий мій!», «Кохана ти моя!»
Хай аж до старості лунають ці слова!