soco

Не знайде душа моя спокою:
Мандрівник – не рідна ця земля.
Так томлюсь на чужині душею,
Не беру світських пісень в уста.
Без Ісуса все навколо сумно,
Сонця промінь душу не втіша.
Серед марноти й світського шуму
Я спішу у небо до Отця.

Боже мій, душа моя бажає
Підійти до твого джерела,
Спрагу втамувати, зняти втому
І любов відчути від Отця.
Отче мій, я серцем споглядаю,
Трепетом наповнена душа.
Ось іде Він славний і прекрасний,
Син Величний Славного Царя.

Він іде, неначе сонце сходить
У проміннях всім дає життя.
І хвалу уста мої підносять
У благоговінні для Христа.
Припаду до ніг Ісуса ніжно,
Їх омию у рясних сльозах.
Він без слів мій голос зрозуміє,
І знайде спокій моя душа.

І Він скаже: “Сину, йди із миром!
Я з тобою завжди в боротьбі.
Укріпляйся, зодягнувшись в силу,
Що дана в Ісусовій крові!”

І Він скаже: “Дочко, йди із миром!
Я з тобою завжди в боротьбі.
Укріпляйся, зодягнувшись в силу,
Що дана в Ісусовій крові!”