soco

Нас навчали в сім’ї цінувати дивами —
Як в ранковій імлі соловей щебета,
Як сріблиться роса на стежках між жнивами,
Мов дорога спасіння — проста і свята.
За тинами — поля, за полями — діброва,
Ми босоніж малі біжимо край ріки,
Пахнуть свіжі покоси, зоря вечорова…
І вечеряти нас зустрічають батьки.

Це було так давно — у дитинному світі,
Це було так давно — спів у колі сім’ї…
Я хотів би тепер передати це дітям —
Всі пісні й молитви, і надії мої.

Рідна хата — проста, небагата світлиця…
Там панує любов, там душа ожива.
Серце батька — м’яке, та міцне, наче криця.
Наче світло в пітьмі — материнські слова.

Переклад Д. Довбуш