soco

1. Настане день такий же, як минув,
І ніжний сонця промінь світ пробудить,
У звичних справах будні потечуть,
Та нас з тобою на землі не буде. 
 За ясним світлом ранньої зорі
 Підем назустріч радісному зову (вічної Любові),
 Без шуму, грому, блиску, метушні
 Залишим землю для життя нового. 

 2. Дощем заплачуть тихо небеса,
Журливим співом соловей заллється,
Бо відійшла з землі її краса, 
Що Наречена Господа назветься. 
Вона пішла в невидимий політ,
Вона пішла у сяйво слави Бога. 
Прислухайтесь! Передає ефір
Слова прекраснішого діалогу:

 3. «Улюблена, лице своє відкрий,
Дай сяєвом очей твоїх напитись. 
Позаду все, зі Мною ти навік,
Ми підійдемо до Отця вклонитись. 
 Улюблена, коли з’явилась ти
 Був Мій тріумф і аду катастрофа,
 Та нам ніхто букетів не приніс,
 Колискою тобі була Голгофа»

 4. «Улюблений, ми вдвох цей шлях пройшли,
Скорботи чашу разом скуштували (поділяли)
Я бачила лице Твоє крізь біль,
Коли мене в театрах леви рвали. 
Улюблений, я подолала смерть,
Мою любов  не погасили ріки,
Я довго йшла і ось, нарешті вже,
Стою в вінці, Твоя тепер навіки». 

 5. Прийшов наш час - і вічність без кінця!
Здійснилося, чого віками прагли. 
Співа природа, славлячи Творця,
І хвалить Бога сонм спасенних з нами. 
Їй руки простягає Він Свої,
Від зустрічі щасливий надзвичайно.  
Настане День, він близько вже, повір!
Розправмо плечі і його чекаймо.