soco

Насвітанку мене підіймай,
Щоб зустрів я Тебе у хвалі,
Пригадавши утрачений рай
Ще при ранній досвітній зорі.

Насвітанку мене підіймай,
Ніжним голосом, рідним душі,
Щоб, згадавши про вічний Твій край,
Я прославив Тебе у тиші!

Насвітанку мене підіймай,
Щоб з росою, що сходить з небес,
Міг відчути Твою благодать,
Що дає серцю радість чудес!

Насвітанку мене підіймай,
Щоб у горі і в тяжкій нужді
Я у Тебе міг сили черпать,
Щоб у вірності труд свій нести.