Мчить життя швидкоплинним потоком

Мчить життя швидкоплинним потоком

Мчить життя швидкоплинним потоком.
Ніби зграя перистих хмарин,
Що у небі безмежно-глибокім
По собі не лишають слідів .
Проминає весна, мов серпанок,
Лиш пташиний відлунює спів.
І чомусь від думок цих печально,
Як затримати час, хоч на мить?

Пролетить все, неначе б то птаха.
Не прожити б життя аби як!
Для Христа від душі працювати,
Зберегти у душі Божий страх!

Попри всі перешкоди і страхи,
Хоч душа, наче листя, тремтить.
Перевірю себе. Пильнувати
Треба, поки живу на землі.
По собі що я тут залишаю?
Скільки зроблено мною добра?
Бога щиро завжди прославляю,
Чи життя — лиш не правда та гра?

Залишити відповідь