soco

Вірш📕
На світанку трави напувають роси,
Зорі ясно сяють тільки в темноті.
Два на два чотири – це доволі просто.
Людина без Бога - рівно пустоті.

Людина без Бога - це біль без зітхання,
Це життя без сміху, це як плач без сліз,
Людина без Бога - це дуже погано,
Сад зівʼялих квітів, сухий верболіз.

Це не порівняти з квітами у холод,
Ні з сумним пейзажем обмілівших рік.
Немає на світі гіршого нічого,
Ніж отой нещасний, що Бога відрік.

Він, як морок, зникне під промінням теплим,
Він, як пара - знявся від землі, і от
Ти сьогодні з нами, ну, а завтра де ти?
Людина без Бога - сумний епізод!

От і все, та якось було б тут нечесно
На печальній ноті обірвать рядок.
Якщо б'ється серце, то повір - доречно
Говорити: людям необхідний Бог!

Богу все можливо, з Богом все під силу!
І коли оточений ти з усіх сторін -
Ліворуч-праворуч, з фронту, а чи з тилу,
Важливо, щоб поряд був з тобою Він.

І тоді Живущий в сяєві небеснім
Посміється лише з ворогів твоіх,
І просторо стане там, де було тісно,
І в устах для пісні не забракне слів.

Не відійде свято від твого порогу,
Радість не залишить вже твого лиця.
Дорога людино! Твердо вір у Бога,
У Святого Духа, Сина та Отця!
……
Залишилось тільки підсумки підвести,
І крапки розставить по своїх місцях:
Надзвичайно сильно, якщо люди в Бозі,
А без Бога люди - жалюгідний прах.