soco

Любов з небес проста і несварлива,
Без заздрощів, корисливих потуг,
Непоказна і дуже терпелива,
Знесе усі скорботи і недуг.

Вона стоїть над усіма дарами.
І з нею не зрівняється ніхто.
Тут меркне розум і науки храми.
Вона для тіла і душі хітон.

Любов образи братові прощає,
Не носить зла на ближнього свого.
То сам Господь те серце потішає.
Він нам про це говорить знов і знов.

Це не відлуння ангельского співу,
Не подвиг без любові, співчуття.
Вона – як плід духовного мотиву,
А все що без любові – лиш сміття.

Любов – не звуки гімна урочисті,
Не власне “я”, що прагне лиш свого.
Це наш Господь, що у любові чистий,
На смертні муки Сина дав Свого.

Любов Христа, як сонце, ясно сяє,
Всіх зігріває: знатних і простих,
Як дощ, що нашу землю поливає
І падає на добрих і на злих.

Коли мій брат мене не розуміє,
І в серце закрадається мороз,
Тоді мій Бог Своїм теплом зігріє.
Він нам про це говорить знов і знов.

Це та любов, щоб нас усіх зігріти
У сяєві нетлінного взірця.
Забудуть всю журбу Господні діти
В присутності небесного Отця.

Там віра і знання вже втратять силу,
Лиш Божа царюватиме любов.
І слово Боже – істинне світило –
Про це повторює нам знов і знов.

Любов – як правда вічна, невмируща.
Вона як досконалість красоти.
Вона свята, вона навіки суща
В серцях відкуплених – як я і ти.