soco

1. Люби, люби людей, хоча вони бувають Невдячні, жадібні, образливі і злі. Та ти люби людей, коли не помічають Твого добра до них і співчутливих слів.
2. Без світла на землі у темряві блукають, У боротьбі й сльозах знеможені вони, Дороги чистоти й добра вони не знають, Під тяжким тягарем гнітючої вини.
3. Коли побачиш ти знеможених до краю Людей, що томляться у злобі і гріхах, Ти розкажи про шлях, який веде до раю, Нехай любов горить в твоїх простих словах.
4. Нехай у відповідь не буде розуміння, Нехай насмішками зустріне світ тебе, Ти подаруй для них надію на спасіння, Щоб світло в темряву зійшло до них з небес.
5. Люби, люби людей. Серед страшної ночі Буди їх голосом євангельських рядків. Веди на світло їх, нехай же їхні очі Побачать ясне світло нескінченних днів.
6. Люби, люби людей, веди їх за собою, Зустрінь їх з ніжністю, потіш в словах простих, Прощай їм і молись, і плач за них душею, У співчутті з любов’ю ти молись за них.