soco

Когда к молитве не спешит душа

Коли душа молитись не спішить,
Як опустило серце віри крила,
Ти до Ісуса крок зроби в ту ж мить,
Сповідуй щиро все своє безсилля.

Надії іскра сумно догорить,
Кругом – зневіра, наче морок ночі,
Давно не видно неба угорі,
То підійми на хрест голгофський очі.

Господь озветься з глибини небес,
Потішить серце, всі скорботи зніме,
Він скаже: «Сину, Я люблю тебе,
Я на Голгофі всім розкрив обійми».

Коли душа молитись не спішить,
Стань на коліна, починай молитись,
І стане легше з Богом у ту ж мить,
І крила віри зможуть укріпитись.