soco

Коли безкрайній гуркіт океану
Кидає, наче скалки, кораблі,
Несучи в даль, назустріч урагану,
Я говорю: “Який безсильний син землі!”

Приспів:
Тоді молитву я творю
І Богу в серці говорю:
“Хто, Боже, я, що пам’ятаєш ти мене?”

Коли зірок я бачу споконвічних
І сонце, що нам сяє з віку в вік,
Довкіл світів в просторах безкінечних,
Є говорю: “Який мізерний чоловік!”

Коли я чую, як Творець творіння,
Що може стерти світ в єдину мить,
Людей в любові кличе до спасіння,
Я мислю: “Боже, світ не вартий благ Твоїх!”

Оточений пресвітлими духами,
І біля трона ангели кругом
Несуть хвалу безгрішними устами:
“Блаженний муж, що пам’ятаєш Ти його!”