soco

Казкою всім нам здавалась
Юна життєва пора.
Сила у нас вирувала,
Гучно кричали “ура”.
Щось там наосліп шукали,
Йшли і не знали куди,
Господа не визнавали
В горі, в полоні біди.

Приспів:
Отче наш, Ти нам усе це прости,
У житті різні бувають путі.
Отче наш, слава Тобі та хвала,
Джерело Ти і любові, й тепла.

Все кумачом обмотали,
Зорі – на грудях й чолах.
Храми навкруг руйнували –
Це все і був світлий шлях.
Кажуть: лікує час рани,
Час і розсудить з людьми.
Знаю, що пізно чи рано
Бога почуємо ми.

Тихо стаю на коліна.
І не тому, що втомивсь.
– Грішна я, Боже, людина,
Бачиш, де я опинивсь.
Більше не хочу так жити!
Нащо безцільне життя?!
Боже, дай силу любити!
Боже, прийми каяття!