soco

Знаю я: хрест, що даний мені,
Із хрестом Твоїм не порівняти
Хочу я пам’ятати всі дні (дні мої),
Як за мене Любов йшла вмирати…

Під насмішки юрби вона хрест піднімала,
Під знущання на гору несла (хрест несла).
Під батіг плечі там підставляла,
Це за мене Любов помирати ішла.

Люди Святість пречисту терновим вінком увінчали,
Завдавали болючих знущань.
Їй в лице за мене плювали,
Грішні люди сміялися там зі страждань!

«На хрест! На хрест!»
Б.: «Розіпни, – чути крики. –
На хрест! На хрест!»
І, здригнувшись, земля застогнала!
Перша крапля кривава торкнулась землі…
Це за мене з хреста вона впала.

Як роки, все тягнулись хвилини страждань,
Та юрбі мук було ще замало.
Це Любов на людей все дивилась з хреста,
А їй оцет пекучий давали.

Знаю я: Хрест, що даний мені,
Із хрестом Твоїм не порівняти
Хочу пам’ятати всі дні (дні мої),
Що Любов йшла на хрест смертю смерть подолати…

https://www.youtube.com/watch?v=8Zzg5oDSYs4