Гірко плакав Ісус

Гірко плакав Ісус в тишині Гефсиманського саду…
Скільки болісних мук виливалось в гарячих сльозах.
Чисті сльози Христа, Небожителя вічного граду,
Сльози болю й страждань багряніли в Господніх очах.
Що бачиш ти в Його очах?
Що бачиш ти в Його очах?

Боже мій, Боже мій! О, чому Ти Мене тут покинув?
Так гірка та нестерпна ця чаша скорботна Моя!
Та, як хочеш в Мені Ти прославитись, Отче Всевишній,
Я іду, наді Мною нехай буде воля Твоя.
За нас Христос ту чашу пив.
За нас Христос ту чашу пив.

Тяжким був для Христа шлях Скорботи на гору розп’яття:
Бичування та гнів, глузування і злість ворогів.
Вкрай знемігшись, Ісус, весь побитий, під крики прокляття,
Хрест підняв на Голгофу, щоб людство спасти від гріхів.
Мої гріхи на Себе взяв.
Мої гріхи на Себе взяв.

Гірко плакав Ісус, на підніжжя лилась кров Христова,
Омивала мене від провин Агнця Чистого кров,
Де Син Божий пролив чисті сльози прощення й любові,
Там спасіння в пречистій, невинній крові я знайшов.
В очах Христа зорить Любов.
В очах Христа зорить Любов.

Залишити відповідь