soco

1 куплет:
У горах, між скель, дуб могутній стояв,
І гордо він крону свою підіймав.
Століття минули з тієї пори,
Як в бурю насіння занесло сюди.

2 куплет:
Немало він бачив на довгім віку:
І бурі, і грози, і спеку страшну.
Не раз своє гілля додолу схиляв,
І небо журливо про милість благав.

3 куплет:
Та вистояв дуб, наче в бурю моряк.
Могутній, поранений, вся в шрамах кора.
Один на вершині він гордо стояв,
І листя задумливо в прірву скидав.

4 куплет:
І гордість тоді охопила його:
«В цім світі мене не здолає ніхто!
Незгоди всі винести сам я зумів»,-
З погордою він над проваллям шумів.

5 куплет:
Мигнула вмить блискавка, вдарив враз грім,
І вражений дуб весь палає в вогні.
Розгнівав він небо і милість його,
Що довгі століття його берегло.

6 куплет:
У горах, між скель, дуб могутній стояв,
І гордо він крону свою підіймав.
Тепер він повалений в попіл і прах,
І вітер розносить його по світах.

7 куплет:
Яких би талантів ти, друже, не мав,
Яким би могутнім ти в світі не став-
Ти в Божих руках і у владі Його,
Та – гордим, ти знаєш, противиться Бог!