Голгофи пам’ять вічна не згасає

Голгофи пам’ять вічна не згасає,
Жива, нетлінна памʼять про Христа,
Про те, як Сам Спаситель двері раю
Відкрив нам, смерть прийнявши від хреста.

І тіло Господа, як хліб, ламалось,
Пекучий біль проймав, немов вогонь,
І на хресті свята кров проливалась,
Та муки всі перемогла любов.

Так, Він Один прийняв нестерпні муки,
Нас відкупивши жертвою хреста,
Він простягає нам пробиті руки,
На них сліди лишилися від ран.

Немає ймення іншого під небом –
Щоб ним спаслась людина від гріха,
І замість днів гріховних та суєтних
Прийняти дар небес – святе життя.

Лише Ісус гамує серця муки,
І лиш в тиші Голгофського хреста,
В надії наші немічнії руки

Настане день, коли Страдальця руки
Приймуть нас від землі у небеса,
Там ми почуєм дивних гімнів звуки
Там ми побачим рани на руках.

Збагнемо ми, як Він нас спас любов’ю,
Як зберігав нас від гріха і зла,
Як омивав Він нас Своєю кров’ю
І був завжди нам джерелом добра.

Залишити відповідь