«В колір який хмаринки є»
–Спитав у батька син сліпий.
«Ну що ж тобі я відповім,
Ну що ж тобі я відповім,
Їх ти не бачиш синку мій».(2р)
«Ну розкажи хоч що-небудь,
Хочу я знати, як і всі.
А правда, що вони пливуть,
А правда, що вони пливуть,
Легко й повільно в висоті.(2р)
«Так, це є правда. Хмарки ті
Бувають різні синку мій.
Ось це бурхлива є ріка,
Ось це бурхлива є ріка
І оце рибка пливе в ній.(2р)
А оце сітки рибака,
А оце сірий вовк біжить».
«Ну що ж ти таточку замовк,
«Ну що ж ти таточку замовк
І ще чому рука тремтить?»(2р)
Тоді він сину не сказав,
Що хмарка по небу пливла.
І сина кольору очей,
І сина кольору очей
Хмаринка в точності була.(2р)
Батько схилився весь в сльозах,
За сина молить в Бога знов.
«Ах татку, що в моїх очах?
Ах татку, що в моїх очах?
В них відчуваю я любов.(2р)
Тату, я бачу небеса,
Які прекрасні вони є.
Христа пробитая Рука,
Христа пробитая Рука,
Ніжно торкнулася мене.(2р)
Тату, я бачу хмарки ті».
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.