soco

В дикій пустелі безрадно я
В смутку проводжу мої літа,
В голоді ходжу, чужий усім, –
Встану, додому піду.
Хоч сором до Отця йти в дім,
Що був колись мені рідним він,
Рад би я стати слугою в нім, –
Встану, додому піду.

Приспiв:
Серце летить в рідний дім Отця –
Встану, піду додому я.
Там мій Отець! Піду (піду)
В рідний мій дім Отця.

Чого ще тут пропадаю я,
Життя в чужині мені нема,
А в домі ріднім – усе там є, –
Встану, додому піду!
Тяжко я проти Отця згрішив,
Вина моя на мені тяжить,
Хочу признатись, чим провинив, –
Встану, додому піду.

О Боже мій, куди ж я пішов:
Усі достатки я в Батька мав,
Сам своє щастя я змарнував, –
Встану, додому піду!
В думках я бачу мій рідний дім,
Любі обличчя у домі тім,
Щасливий був я колись у нім, –
Встану, додому піду!

Отець ласкавий прощає всім –
Прийме й мене хоч слугою в дім.
Чого ж ще жду, чого гаюсь я –
Встану, додому піду!
Щось мені каже: Він не забув,
Хоч неслухняний Йому ти був,
Він тебе любить, – хутчіш, хутчіш
Встань і додому іди!