soco

1.Виблискував у променях кумир, бог Вавилону,
Туди йшли ті, хто заклик прийняли з самого трону.
Не бачила подій таких давно, земля Німрода,
Володарі й царі зібрались там, з усіх народів.

2.Там серед них, за волею Творця, Шадрах та друзі, –
Вони ще й досі бережуть в серцях ім’я Ісуса.
Та враз наказ почули люди всі: «Перед кумиром
Під звук труби схиліться до землі, й вклоніться щиро!»

3.Акорди залунали і тоді схилився кожен,
Лиш троє в серці вірність зберегли – це діти Божі.
У гніві серце билося в царя: «О, хто ж ці троє?»
Їх кинуть в піч, та смерть їм не страшна – вони герої.

4.І в наші дні в серцях у багатьох так гасне віра,
Кріпись, душе, з Тобою є Господь у всіх стихіях:
Життя чи смерть, чи ад, чи висота – хай не здолає,
Лиш тільки віра щира у Христа перемагає.
Вже скоро в небесах дітей своїх Творець зустріне
Й вінці одягне тим, хто на землі Йому був вірний!