Вечірня зоря закривавила небо,
Згущається морок нічний,
Жагучі потреби несемо до Тебе,
Почуй нас, о, Боже благий.
Останнiї сили слабiють порою
В нерівній за правду борні,
Та Слово спокою готові з Тобою
Нести по дорозі земній.
В стражданнях тяжких ми душею втомились,
Опорою нашою будь
І голови сиві підняти дай сили,
Щоб знову бадьоро йти в путь.
На пiвночi й пiвднi, на заходi й сходi
Страждальцiв Своїх збережи,
В часи неспокою Своєю рукою
Їм сльози печалi утри.
Дітей і дружин у молитві приносим,
В скорботах Ти їх не покинь.
За бурі і грози, за радість і сльози
Хвала Тобі, Боже! Амiнь.
Гімн мучеників (Вечірній)
У таборі, де був автор, Микола Храпов, було багато християн різних віровчень. З деякими часто проводилися спілкування. Справжній гімн був експромтом написаний за кілька годин, і автор застосував до нього мелодію пісні “Замовкли акорди, порвалися струни…”, і вперше його заспівав, обливаючись сльозами, чоловічий хор вʼязнів у складі близько 30 осіб, серед яких були баптисти, лютерани, меноніти. Всі вони були мучениками за ім’я Ісуса Христа. Через 5 років, коли брат Г.К. Крючков, перебуваючи в ув’язненні, мав невимовно тяжкі переживання, слова: “І голови сиві підняти дай сили…” потішили його стомлене серце і викликали в ньому новий потік енергії, зміцнили дух.
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.