soco

Блукав я далеко в чужому краю – Бродил я далеко в чужой стороне

1. Блукав я далеко в чужому краю,
Манили спокуси барвисті,
Небесний мій Батько мене не забув,
Він стежив за мною з колиски.

2. Коли я змужнів, свою частку просив,
Отець мій на поділ згодився,
Від Свого маєтку мені наділив,
І я із ріднею простився.

3. І стало так вільно, я кинувсь у вир,
Пішов у світ з отчого дому,
Так, ніби свобода, дитячий кумир,
Лиш тут мені стала знайома.

4. Та друзі згубили здоров’я моє.
О, як вони перш поважали!
Пустив на питво я багатство своє,
Коли я збіднів – повтікали.

5. І я пригадав, як спокійно жили
Прислужники в отчому домі;
Їм страва поживна, і теплий нічліг ,
І плата незмінна готові.

6. А я на чужині не бачу кінця,
Нестерпні й тяжкі мої муки.
Невже син в отцеві не знайде отця?
Невже все убила розлука?

7. І встав, і пішов я до рідних країв;
Ось видно вже рідну оселю,
Спливли в моїй пам’яті юності дні,
Такі безтурботні, веселі.

8. І дивиться батько: іде його син,
Йому серце все підказало.
Іде босоногий, в лахмітті, один,
І жаль йому бідного стало.

9. “Згрішив проти неба, тебе ображав,
І сином назватись не смію.
Прости ж мене, батьку, прийми, як раба,
Не згадуй моєї провини”.

10. А той і не чує, рабам він сказав:
«Зі смутком тяжким я боровся,
Мій син, дорогий, вдалині пропадав,
Та він не пропав, а знайшовся».

11. Багато блукає нещасних людей,
У світі, далеко від Бога.
А Батько чекає їх біля дверей,
Любов Його вічна й глибока!